Сьогодні, 8 серпня, настав День екологічного боргу: люди використали весь об’єм відновлюваних ресурсів, який планета здатна відновити за рік. 4,5 місяця, які залишилися, жителі Землі будуть жити «в кредит», продовжуючи зменшувати запаси, накопичені природою за всю попередню історію, і накопичуючи в атмосфері вуглекислий газ.
Розрахунок дня веде Глобальна мережа екологічного сліду (GFN) за формулою: здатність планети відновлювати і поглинати відходи, в тому числі СО2, поділити на світовий екологічний слід (споживання людьми відновлюваних ресурсів, помножених на кількість днів у році).
Вперше екологічний борг було зафіксовано 29 грудня 1970 року, дефіцит складав всього два дні. Але швидкість споживання ресурсів із року в рік зростає, і День екологічного боргу наступає все раніше: в 2000 році ця межа була перейдена на початку жовтня, в 2013 році – 20 серпня, в 2014 році – 19 серпня, в 2015 році – 13 серпня. В 2016 році день, коли планета Земля могла б виставити нам рахунок, припадає вже на 8 серпня.
За даними GFN, щорічно людство витрачає стільки відновлюваних ресурсів, скільки змогла б забезпечити тільки 1,6 такої планети, як Земля. Якщо екологічний слід залишиться на такому ж рівні, то до 2030 року людству знадобляться вже дві Землі, а День екологічного боргу припаде на кінець червня.
Це веде до виснаження довколишнього середовища – зникнення лісів, нестачі продовольства, закислення океану та інших важких для планети і її мешканців наслідків. При цьому основним джерелом екологічного сліду є рядові споживачі. На долю громадян припадає 70% всього попиту на ресурси. Екослід враховує споживання продуктів харчування, витрати на житло, транспорт, товари і послуги. Тобто, кожен і кожна з нас здійснює вплив на природу. З того, скільки ресурсів ми використовуємо, складається наш екологічний слід.
«Для забезпечення сталого розвитку потрібно, щоб люди на планеті жили, так би мовити, в межах бюджету однієї планети», – заявив президент GFN і співавтор методу розрахунку екологічного сліду Матіс Вакернагель.
Боротися з перевитратами природних ресурсів цілком реально. Побутові рішення, що приймаються на рівні звичайних споживачів, здатні змінити динаміку екологічного сліду. Одним із таких рішень є сортування сміття і здача вторинної сировини. Адже:
– переробка 1 тонни пластику потребує на 88% менше енергії, ніж переробка такої ж кількості первинної сировини, та зберігає 3120 літрів нафти;
– з 1 тонни алюмінієвих банок можна повернути 93% алюмінію, тобто втрати складають усього 7%;
– використання 1 тонни скляних друзок дає змогу заощадити 1,2 тонни сировини для виготовлення пляшок, а виробництво зі склобою використовує на 30-65% менше води;
– переробка стопки газет заввишки 1 метр зберігає 1 сосну заввишки 10 метрів;
– переробка 1 тонни макулатури зберігає 17 дерев, а виробництво з неї використовує на 50% менше води.