Близько 400 дітей у ці дні дізналися, як Nike виготовив із ПЕТ-пляшки футболку, чому за сировиною для своєї продукції Adidas спускається на дно океанів та що водиться поруч з рибами на дні затопленого гранітного кар’єру Кривого Рогу.

Рівно через тиждень від часу першого екологічного уроку для шестикласників, учні 5-10-х класів КГТЛ №129 та 5-6-х класів спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземних мов № 71 виявили бажання поспілкуватися про взаємодію людей і природи. На тлі сумних прикладів, коли відходи знищують тварин та рослини, наводили зразки повернення колишнього сміття до другого, третього, а то й 12-го життя.

Діти дивувалися й раділи, що скло, наприклад, можна переробляти безкінечно, а зібравши всією паралеллю по штучці кожним учнем алюмінієві бляшанки, є змога отримати сировину на велосипед. І ще безліч прикладів переконували слухачів, що не все сміття – це сміття. Лише людина, тобто кожен з присутніх визначає долю упаковки після першочергового використання – залишити отруювати воду і ґрунти чи повернути у цикл виробництва та зберегти природні надра.

Сміття в голові і сміття довкола – такий акцент у презентації для старшокласників. Більш дорослій аудиторії цікавіше було слухати історії про переробку такими відомими компаніями, як Samsung та Electrolux, про мотиви й переваги використання твердих побутових відходів – наскільки це економніше, ніж залучати нові природні ресурси, та яким широким є спектр предметів, що повертаються до нас зі вторинної сировини.
А значить, спочатку потрібно навести лад у своєму сприйманні світу й навчитися бачити подальшу користь тари та упаковки. 

Кожна група слухачів по-своєму реагувала на нову інформацію. Але для будь-якого віку спільним лишалася ідея, що все у цьому світі пов’язано. Не може вода в крані бути чистою, якщо ми забруднюємо її джерела. Як і успіх системи поводження з відходами неможливий без кожного з малечку до великого. Це справа тісної взаємодії влади, бізнесу і населення.